- "жива" вода для дитини, якою можна зцілити всі рани душі;
- "швидка допомога";
- садівник, який знає, куди посадити ростки, щоб вони розцвіли дивними квітами, які потрібні умови для кожної рослини і які сусіди;
- місток між дитиною та іншими дітьми;
- дорослий, який по-справжньому любить гратися;
- творець психологічного клімату в колективі і каталізатор його творчого потенціалу

Основні завдання психологічної служби закладу

Проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- психодіагностика;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі;
- адаптація першокласників.

Що робить практичний психолог?

Психодіагностика
Мета психодіагностики - визначити об"єктивний стан дитини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам"яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі - дитячі. Психолог може попросити вашу дитину щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру, - а насправді ж, за допомогою цих дій збере необхідні дані. Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик.

Розвиваючі заняття
За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.

Корекційна робота
За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.

Консультування батьків та сімейне консультування
У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього середовища дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об"єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

• Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

• Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

• Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

• Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

• Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

• Пам"ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

• Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.

• Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

• Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

• Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

• Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам"ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

• Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

• Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

• Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

• Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою - і для дітей, і для дорослих? Якщо у дитини кепський настрій - розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо. Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення. Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки - ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка». Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав - продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється». І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно - але ж весело!

Дитячі страхи: причини та наслідки

Нелегко знайти людину, яка ніколи б не відчувала страху. Стурбованість, тривога, страх - такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психологічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважав страх виявом природного рефлексу. Емоція страху виникає у відповідь на дію погрожуючого стимулу та передбачає переживання якої-небудь реальної чи уявної небезпеки. В свою чергу, розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособистісних стосунків, коли деякі індиферентні для дитини стимули поступово набувають характеру загрожуючи впливів. Незважаючи на загальне негативне забарвлення, страх виконує в психічному житті дитини важливі функції:

· Страх - це своєрідний засіб пізнання оточуючої дійсності, що призводить до більш критичного та вибіркового відношення до неї і, таким чином, може виконувати певну навчальну роль в процесі формування особистості;

· Як реакція на загрозу страх дозволяє попередити зустріч з нею, відіграючи захисну адаптивну роль в системі психічної саморегуляції.

Причинами страхів можуть бути події, умови та ситуації, що являються початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину чи об´єкт, які інколи з ним не пов´язані і розцінюються як безпредметні. Страх може викликатися стражданнями, якщо в дитинстві сформувались зв´язки між цими почуттями.

Вікові страхи, тобто страхи, характерні для певного вікового періоду, відображають історичний шлях розвитку самосвідомості людини. Спочатку дитина боїться залишитися одна, без підтримки близьких, боїться сторонніх, невідомих осіб. В період від 2 до 3 років дитина боїться болю, висоти, гігантських тварин. Після 3 років вона боїться темряви, уявних істот. Страх темряви співпадає за часом з розвитком уяви дитини. Інколи дитина, що не може відокремити реальність від вимислу, переповнена страхом перед Бабою Ягою та Кощієм, як символами зла та жорстокості. З 6-7 років діти можуть боятися вогню, пожежі, катастроф. Найпоширенішим страхом після 7 років дослідники вважають страх смерті: діти самі бояться померти чи втратити батьків.

Навіювані дитячі страхи досить поширені. Їх джерело - дорослі, що оточують дитину, які мимоволі «заражають» дитину страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на існування небезпеки. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз: «Не ходи - впадеш», «Не бери - опечешся», «Не гладь - вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим їй це загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги і переживає страх.

В проблемі профілактики дитячих страхів важливі наступні моменти:

· Дітей ні в якому випадку не можна лякати - ні дядьком, ні вовком, ні лісом - прагнучи виховати її слухняними. Дитині відповідно до її психічного розвитку слід вказувати на реальну небезпеку, але ніколи не залякувати придуманими колізіями.

· Дорослі ніколи не повинні соромити дитину за страх, який вона відчуває. Глузування над боязливістю дитини можна розцінювати як жорстокість.

· Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомому для неї оточенні, в ситуації, коли можливі різноманітні несподіванки.

Ефективні методи та прийоми попередження та подолання дитячих страхів:

1. Підвищення загального рівня емоційних переживань дитини (досягнення комфортності в спілкуванні, очікуванні нової гри, максимальне розгортання критеріїв оцінки та похвали). При цьому велика увага приділяється підтримці в дитячому колективі атмосфери прийняття, безпеки, щоб дитина відчувала, що її цінують незважаючи на успіхи.
2. Метод послідовної десенсибілізації, суть якого полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов´язані з моментами, які викликають у неї тривогу й страх.
3. Метод «від реагування» страху, тривоги, напруги, що здійснюється за допомогою гри-драматизації, де діти за допомогою ляльок зображують ситуацію пов´язану зі страхом.
4. Маніпулювання предметом страху (прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи») в ході цієї роботи ситуації та предмети страху зображуються карикатурно.
5. Емоційне переключення, «емоційні гойдалки» (дитині пропонують зобразити сміливого та боягуза, доброго та злого тощо.
6. Лялько терапія (у грі дитина стає сміливим героєм казки чи мультфільму, надає улюбленому герою роль захисника).

ЧОГО БОЯТЬСЯ НАШІ ДІТИ?

Це залежить від віку дитини

У рік малята бояться оточуючого середовища, сторонніх людей, віддалення від матері.
Від 1 до 3 років - темряви, дитині страшно залишатися одній, бувають також інші страхи.
Від 3 до 5 років у дітей зустрічається страх самотності, темряви, замкненого простору, казкових персонажів (як правило, в цьому віці вони асоціюються з реальними людьми).
Від 5 до 7 років переважають страхи, пов’язані зі стихіями: пожежею, глибиною і т. п., боязнь батьківського покарання, тварин, боязнь страшних снів, втрати батьків, боязнь заразитися якоюсь хворобою.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ СТРАХІВ АБО ТРИВОГИ У ДІТЕЙ:

Пам’ятайте, що дитячі страхи - це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.
Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого,й остаточно закриється.
Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.
Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте сварок,конфліктів, особливо в присутності дітей.
Не залякуйте дитину: «Не будеш спати - покличу вовка» тощо.
Більше заохочуйте, хваліть, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.
Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.
Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.
Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

Посмійтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться,наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію(обов’язково страшну) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син чи дочка посміється з вас. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом,а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб маля зрозуміло: « У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим,що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини досвід подолання свого страху.

НАВЕДЕМО ДЕКІЛЬКА ІГОР І ВПРАВ НА ПОДОЛАННЯ СТРАХУ ТА ПІДВИЩЕННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ:

«Гойдалки»

Беруть участь як дитина так і дорослий. Дитина сідає в позу «зародка», піднімає коліна і нагинає до них голову. Ступні прижати до підлоги, руками обхватити коліна, очі закрити. Дорослий становиться позаду дитини, кладе руки на плечі сидячому і повільно покачує її. Виконується 2-3 хвилини.

«Художники - натуралісти»

Великий аркуш білого паперу, старі шпалери, покласти на газету. Перед учасниками тарілочки з фарбами. Дозвольте собі і дитині малювати пальчиками, кулачками, долонями, ліктями, ногами, носиками. Сюжет малюнка може бути різний: «Падають листочки», «Сліди небачених тварин», «Казкова країна» і т.д.

«Дизайнери»

Тюбики губної помади (старі). кожному учаснику дозволяється підійти до будь-якого учасника і «розфарбувати» його обличчя, руки, ноги.

«Піжмурки»

Ведучому зав’язуються очі - решта промовляють звуки: «ку-ку», «ля-ля», «а ось і я». Піймавши учасника ведучий відгадує хто це, не знімаючи пов’язку.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА

Визначте причини:

• Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.
• Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.
• Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім"ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.
• Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.

Як себе вести з конфліктною дитиною:

• Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.
• Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об"єктивно розібратися у причинах конфлікту.
• Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.
• Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.

Радимо пограти:

• Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.
• З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО У ВАС СОРОМ"ЯЗЛИВА ДИТИНА

Визначте причини:

• Найчастіше сором"язливість - результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.
• Робота з подолання сором"язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором"язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.

Як себе вести з сором"язливою дитиною:

• Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.
• Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.
• Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.
• Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов"язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором"язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором"язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором"язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.

Радимо пограти:

• Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т. д. Така гра сприяє розкутості.
• «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.
• «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО У ВАС НЕСПОКІЙНА ДИТИНА

Визначте причини:

• Якщо емоційна нестійкість (то сміх, то сльози, то образа, то істерика) з"явилася несподівано, і ви раптом стали помічати, що дитина почала загострено емоційно реагувати на все, що відбувається навколо, то причиною може бути:
• Кризовий вік (6-7 років). Дитина навчається керувати своїми емоціями, виявляти їх адекватно ситуації, але це поки що не дуже добре виходить.
• Недостатньо сильно розвинене гальмування. Дитина безпосередньо, імпульсивно реагує на те, що відбувається, так як не може затримати емоції, залишити її при собі.
• Незнання дитини, як їй висловити свій настрій, відсутність навичок володіння способами виявлення своїх емоцій.
• Несприятливі відносини всередині родини, які дитина сильно переживає, і накопичена напруга вихлюпується в її емоційних реакціях.

Як вести себе з неспокійні дитиною:

• Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішити для себе, що можна і що не можна, і узгодьте це зі всіма членами родини.
• Своїм поведінкою показуйте дитині приклад: стримує свої емоції, адже вона наслідує вам в поведінці.
• Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не відчуває себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, треба це зрозуміти і прийняти.
• Пам"ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов"язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати свої вимоги, краще, коли дитина заспокоїться, пояснити їй, чому ви зробили так, а не інакше. Не вимагайте від дитини надмірного самоконтролю і наберіться терпіння.

Радимо пограти:

• Навчіть вашого малюка розслаблювати м"язи. Часто емоційна нестійкість дитини межує з неспокійним сном, сильним внутрішнім напруженням.
• Під час читання казок, будь-яких спільних ігор просите дитину мімікою показувати почуття героїв: радість, інтерес, здивування, печаль, страх, гнів.
• Звертайте увагу дитини на те, який приємний стан спокою. Після рухливих ігор запропонуйте йому перетворитися на Соню, ледаря, розслабивши при цьому всі м"язи тіла. Добре, якщо у хвилини розслаблення в кімнаті буде звучати тиха, спокійна музика.

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, ДІДУСІВ ТА БАБУСЬ

Шановні батьки!
Пам"ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину.

• Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, стати людиною.
• У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому, кожен із нас у ньому має робити.
• Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, малюю, пишу або кидаю м"яча.
• Мої почуття ще недозрілі — прошу будьте чутливими до моїх потреб.
• Щоб розвиватись, мені потрібне ваше заохочення, не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
• Давайте мені трохи самостійності, дозвольте припускатися помилок, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно при-ймати рішення у дорослому житті.
• Прошу, не робіть усього за мене, адже я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
• Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене бути кращою.
• Я хочу відчувати вашу любов, хочу щоб ви частіше брали мене
• на руки, пестили, цілували. Але будьте уважними, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, що заважають мені робити самостійно кроки.
• Любі мої, я вас дуже люблю! Доведіть мені, що ви любите мене також.

Готовність дитини до школи

«Бути готовим до школи - не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи - означає бути готовим усьому цього навчитися».

Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,- не головне у готовності дитини до школи.

В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труднощі та доводити розпочату справу до завершення. Важливі для успішного навчання й аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки та узагальнення.

Першокласник легко вчитиметься, якщо він допитливий, уважний, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухати і виконувати не дуже привабливе завдання.

Напрацьовувати усі ці навички слід щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх протягом навчального року.

Вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися у шкільному колективі. Дітям, які не відвідували дитячий садок, можливо, попервах у класі буде дещо складно. Адже у таких малюків уміння спілкуватися у дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з’являтися слізки, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете своєму першокласнику відчути себе комфортно.

Дитина має бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, уміти користуватися туалетом.

Не зайвим буде перед школою відвідати педіатра. Навіть якщо дитина цілком здорова, ви отримаєте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування.

Поради батькам: як підготувати дитину до школи

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність. До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище. знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;
. знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи;
. знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру.

Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти:

Плануйте заняття таким чином, щоб діти досягли успіху.
. Хваліть дитину за успіхи.
. Намагайтеся позитивно ставитися до до невдач дитини.
. Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів.
. Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси.
. Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості.
. Будьте постійними у своїх вимогах до дитини.
. Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності.
. Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення.
. Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення;
. Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво;
. Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою.

Що можна і чого не можна робити до школи? Зовсім не слід:

Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор;
. Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня;
. Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання;
. Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово;
. Драматизувати невдачі дитини;
. Порівнювати дитину з іншими дітьми;
. Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини;
. Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату;
. Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів.

Необхідно:

Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте.
. Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих;
. Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення; малювання;
. Подбати про постановку руки при письмі;
. Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе;
. Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування:
. Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.

Психологічні особливості дітей 2-3 років

На третьому році життя діти стають самостійнішими. Продовжує розвиватися предметна діяльність, ситуативно-ділове спілкування дитини і дорослого; удосконалюються сприйняття, мова, початкові форми довільного поведінки, ігри, наочно-дійове мислення.

Розвиток предметної діяльності пов"язаний із засвоєнням культурних способів дії з різними предметами. Розвиваються дії співвідносяться і гарматні. Діти починають орієнтуватися у своїх діях на культурну модель, відтворну дорослим.

Мовлення

Слово відділяється від ситуації і набуває самостійного значення. Діти продовжують освоювати назви оточуючих предметів, вчаться виконувати прості словесні прохання дорослих в межах видимої наочної ситуації.

Кількість слів, що розуміються значно зростає. Удосконалюється регуляція поведінки в результаті звернення дорослих до дитини, який починає розуміти не тільки інструкцію, але й розповідь дорослих. Інтенсивно розвивається активна мова дітей. До 3 років вони засвоюють основні граматичні структури, намагаються будувати прості речення, в розмові з дорослим використовують практично всі частини мови.

Мислення

Основною формою мислення стає наочно-дієва. Її особливість полягає в тому, що проблемні ситуації, що виникають у житті дитини вирішуються шляхом реальної дії з предметами.

Поява власне образотворчої діяльності обумовлено тим, що дитина вже здатна сформулювати намір зобразити який-небудь предмет. Типовим є зображення людини у вигляді «головоногих» - кола і відходять від неї ліній. До третього року життя вдосконалюються зорові і слухові орієнтування, що дозволяє дітям безпомилково виконувати ряд завдань: здійснювати вибір з 2-3 предметів за формою, величиною і кольором; розрізняти мелодії; співати.

ДИТИНА ПОЧИНАЄ УСВІДОМЛЮВАТИ ВЛАСНЕ „Я”

Батькам корисно знати, що:

Сама по собі криза трьох років є своєрідним нормальним природним явищем, а те наскільки швидко вона закінчиться залежить лише від дій та поведінки батьків.

Що ж робити батькам? Велика кількість дітей швидко збуджуються у цей складний період, можуть показувати батькам жахливу картину з бурним та голосним плачем, падінням на підлогу, заїканням, кидатися та навіть замахуватися на дорослих. Таких випадків може бути тільки більше або менше, але без них на жаль, ми не обійдемося. Дорослим потрібно зрозуміти (та набратися терпіння), що конфлікти по різним питанням на даному віковому періоді обов’язково будуть.

Якщо у цих протистояннях та конфліктах з дорослими переможець дитина, вона починає переоцінювати свої зусилля, себе та свої можливості(вона розуміє що такою неадекватною поведінкою вона домагається усього на світі, крім того дитина автоматично відсуває батьків з з процесу виховання).

Але важливо для батьків також, з іншого боку, не перестаратися з сильною волею та наполегливістю по відношенню до дитини, та не подавляти волю дитини, бо можна отримати дитину невротика(на вигляд спокійна, акуратна, серйозна дитина з часом у дорослому житті буде мати проблеми, бо будуть на пряму зависити від чиїх вказівок та настанов).

Психологічні особливості дітей 3-4 років

Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов"язана з формуванням особистості дитини, інша з формуванням його діяльності. Дорослий стає для дитини не тільки членом сім"ї, а й носієм певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію призводить до протиріччя з його реальними можливостями. Це протиріччя вирішується через розвиток гри, яка стає провідним видом діяльності в дошкільному віці.

Мовлення

Мова стає більш складною і розгорнутої. Змінюється словниковий склад мови: зростає в порівнянні з іменами іменниками частка дієслів, прикметників та інших частин мови. Довжина пропозицій збільшується, з"являються складні речення. За допомогою цих розмов дитина утримує в пам"яті поставлені перед собою цілі, будує нові плани, обмірковує шляхи їх досягнення, виконує на словах дії, які опускає в реальності.

Мислення

У молодшому дошкільному віці розвивається перцептивна діяльність. До кінця молодшого дошкільного віку діти можуть сприймати до п"яти і більше форм предметів і до семи і більше квітів, здатні диференціювати предмети за величиною, орієнтуватися в просторі групи дитячого садка, а при певній організації освітнього процесу - і в приміщенні всього дошкільного закладу.

Розвиваються пам"ять і увагу. На прохання дорослого діти можуть запам"ятати 3-4 слова і 5-6 назв предметів. До кінця молодшого дошкільного віку вони здатні запам"ятати значні уривки з улюблених творів. Продовжує розвиватися наочно-дійове мислення. При цьому перетворення ситуацій в ряді випадків здійснюються на основі цілеспрямованих проб з урахуванням бажаного результату. Дошкільнята здатні встановити деякі приховані зв"язки і відносини між предметами. Свідоме управління поведінкою тільки починає складатися; багато в чому поведінка дитини ще ситуативно. Разом з тим можна спостерігати і випадки обмеження власних спонукань самою дитиною, супроводжувані словесними вказівками. Починає розвиватися самооцінка, при цьому діти в значній мірі орієнтуються на оцінку батьків та інших дорослих. Продовжує розвиватися також їх статева ідентифікація, що проявляється в характері обираних іграшок і сюжетів

Творчість

Зображувальна діяльність дитини залежить від його уявлень про предмет. У цьому віці вони тільки починають формуватися. Графічні образи бідні. У одних дітей в зображеннях відсутні деталі, в інших малюнки можуть бути більш деталізовані. Діти вже можуть використовувати колір. Велике значення для розвитку дрібної моторики має ліплення. Молодші дошкільнята здатні під керівництвом дорослого виліпити прості предмети. Відомо, що аплікація робить позитивний вплив на розвиток сприйняття. У цьому віці дітям доступні найпростіші види аплікації. Конструктивна діяльність в молодшому дошкільному віці обмежена зведенням нескладних будівель за зразком і за задумом. У молодшому дошкільному віці починає розвиватися уява, яка особливо наочно проявляється в грі, коли одні об"єкти виступають в якості заступників інших.

Психологічні особливості дітей 4-5 років

Мислення

До кінця середнього дошкільного віку сприйняття дітей стає більш розвиненим. Вони виявляються здатними назвати форму, на яку схожий той чи інший предмет. Вони можуть виокремлювати в складних об"єктах прості форми і з простих форм відтворювати складні об"єкти. Діти здатні упорядкувати групи предметів по сенсорному ознакою - величиною, кольором; виділити такі параметри, як висота, довжина і ширина. Удосконалюється орієнтація в просторі. Зростає обсяг пам"яті. Діти запам"ятовують до 7-8 назв предметів. Починає складатися довільне запам"ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам"ятовування, пам"ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш і т.д.

Починає розвиватися образне мислення. Діти виявляються здатними використовувати прості схематизовані зображення для вирішення нескладних завдань. Дошкільнята можуть будувати за схемою, вирішувати лабіринтові завдання. Розвивається передбачення. На основі просторового розташування об"єктів діти можуть сказати, що станеться в результаті їх взаємодії. Однак при цьому їм важко стати на позицію іншого спостерігача і у внутрішньому плані зробити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, об"єму і величини. Наприклад, якщо дитині пред"явити три чорні гуртка з паперу і сім білих гуртків з паперу і запитати: «Яких гуртків більше - чорних або білих?», Більшість відповідять, що білих більше. Але якщо запитати: «Яких більше - білих або паперових?», Відповідь буде таким же - більше білих.

Продовжує розвиватися уява. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.

Збільшується стійкість уваги. Дитині виявляється доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. Він здатний утримувати в пам"яті при виконанні будь-яких дій нескладно.

Мовлення

У середньому дошкільному віці покращується вимова звуків і дикція. Мова стає предметом активності дітей. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мова тих чи інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура мови, рими.

Розвивається граматична сторона мови. Дошкільнята займаються словотворенням на основі граматичних правил. Мова дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає внеситуативно.

Змінюється зміст спілкування дитини і дорослого. Воно виходить за межі конкретної ситуації, в якій виявляється дитина. Провідним стає пізнавальний мотив. Інформація, яку дитина отримує в процесі спілкування, може бути складною і важкою для розуміння, але вона викликає інтерес.

У дітей формується потреба в повазі з боку дорослого, для них виявляється надзвичайно важливою його похвала. Це призводить до їх підвищеної уразливості на зауваження. Підвищена уразливість являє собою вікової феномен.

Творчість

Значний розвиток отримує образотворча діяльність. Малюнок стає предметним і деталізованим. Графічне зображення людини характеризується наявністю тулуба, очей, рота, носа, волосся, іноді одягу і її деталей. Удосконалюється технічна сторона образотворчої діяльності. Діти можуть малювати основні геометричні фігури, вирізати ножицями, наклеювати зображення на папір і т. д.

Психологічні особливості дітей 5-6 років

Мовлення

Продовжує удосконалюватися мова, в тому числі її звукова сторона. Діти можуть правильно відтворювати шиплячі, свистячі і сонорні звуки. Розвиваються фонематичний слух, інтонаційна виразність мови при читанні віршів у сюжетно-рольової гри і в повсякденному житті. Удосконалюється граматичний лад мови. Діти використовують практично всі частини мови, активно займаються словотворенням. Багатшим стає лексика: активно використовуються синоніми та антоніми. Розвивається зв"язкова мова. Діти можуть переказувати, розповідати по картинці, передаючи не тільки головне, але й деталі.

Мислення

У старшому дошкільному віці продовжує розвиватися образне мислення. Діти здатні не тільки вирішити завдання в наочному плані, але і зробити перетворення об"єкта, вказати, в якій послідовності об"єкти вступлять у взаємодію, і т.д. Проте подібні рішення виявляться правильними тільки в тому випадку, якщо діти будуть застосовувати адекватні розумові кошти. Серед них можна виділити схематизовані уявлення, які виникають в процесі наочного моделювання; комплексні уявлення, що відображають уявлення дітей про систему ознак, якими можуть володіти об"єкти, а також уявлення, що відображають стадії перетворення різних об"єктів і явищ (подання про циклічність змін): уявлення про зміну пір року, дня і ночі, про збільшення та зменшення об"єктів в результаті різних впливів, уявлення про розвиток і т.д. Крім того, продовжують вдосконалюватися узагальнення, що є основою словесно-логічного мислення. У дошкільному віці у дітей ще відсутні уявлення про класи об"єктів. Об"єкти групуються за ознаками, які можуть змінюватися, однак починають формуватися операції логічного додавання і множення класів. Так, наприклад, старші дошкільнята при групуванні об"єктів можуть враховувати дві ознаки: колір і форму (матеріал) і т.д.

Як показали дослідження вітчизняних психологів, діти старшого дошкільного віку здатні міркувати і давати адекватні причинні пояснення, якщо аналізовані відношення не виходять за межі їх наочного досвіду.

Розвиток уяви в цьому віці дозволяє дітям складати досить оригінальні і послідовно розгортаються історії. Уява буде активно розвиватися лише за умови проведення спеціальної роботи по його активізації.

Продовжують розвиватися стійкість, розподіл, переключення уваги. Спостерігається перехід від мимовільного до довільної уваги.

Творчість

Розвивається образотворча діяльність дітей. Це вік найбільш активного малювання. Протягом року діти здатні створити до двох тисяч малюнків. Малюнки можуть бути самими різними за змістом: це і життєві враження дітей, і уявні ситуації, і ілюстрації до фільмів і книг. Зазвичай малюнки представляють собою схематичні зображення різних об"єктів, але можуть відрізнятися оригінальністю композиційного рішення, передавати статичні і динамічні відносини. Малюнки набувають сюжетний характер; досить часто зустрічаються багаторазово повторюються сюжети з невеликими або, навпаки, суттєвими змінами. Зображення людини стає більш деталізованим і пропорційним. За малюнком можна судити про статеву приналежність і емоційному стані зображеної людини.

Конструювання характеризується умінням аналізувати умови, в яких протікає ця діяльність. Діти використовують і називають різні деталі дерев"яного конструктора. Можуть замінити деталі споруди в залежності від наявного матеріалу. Опановують узагальненим способом обстеження зразка. Здатні виділяти основні частини передбачуваної споруди. Конструктивна діяльність може здійснюватися на основі схеми, за задумом і за умовами. З"являється конструювання в ході спільної діяльності.

Діти можуть конструювати з паперу, складаючи її в кілька разів (два, чотири, шість згинань); з природного матеріалу. Вони освоюють два способи конструювання: 1) від природного матеріалу до художнього образу (в цьому випадку дитина «добудовує» природний матеріал до цілісного образу, доповнюючи його різними деталями), 2) від художнього образу до природного матеріалу (в цьому випадку дитина підбирає необхідний матеріал, для того щоб втілити образ.

Психологічні особливості дітей 6-7 років

Мовлення

У дошкільнят продовжує розвиватися мова: її звукова сторона, граматичний лад, лексика. Розвивається зв"язкова мова. У висловлюваннях дітей відображаються як розширюється словник, так і характер узагальнень, що формуються в цьому віці. Діти починають активно вживати узагальнюючі іменники, синоніми, антоніми, прикметники і т.д.

В результаті правильно організованої освітньої роботи у дітей розвивається діалогічна і деякі види монологічного мовлення.

Мислення

Діти швидко і правильно підбирають необхідний матеріал для будівництва будиночків. Вони досить точно уявляють собі послідовність, в якій буде здійснюватися будівництво, і матеріал, який знадобиться для її виконання; здатні виконувати різні за ступенем складності споруди як за власним задумом, так і за умовами.

У цьому віці діти вже можуть освоїти складні форми складання з аркуша паперу і придумувати власні, але цьому їх потрібно спеціально навчати. Даний вид діяльності не просто доступний дітям - він важливий для поглиблення їх просторових уявлень.

Ускладнюється конструювання з природного матеріалу. Дошкільнятам вже доступні цілісні композиції за попередньою задумом, які можуть передавати складні відносини, включати фігури людей і тварин у різних умовах.

У дітей продовжує розвиватися сприйняття, проте вони не завжди можуть одночасно враховувати декілька різних ознак.

Розвивається образне мислення, проте відтворення метричних відносин утруднено. Це легко перевірити, запропонувавши дітям відтворити на аркуші паперу зразок, на якому намальовані дев"ять точок, розташованих не на одній прямій. Як правило, діти не відтворюють метричні відносини між точками: при накладенні малюнків один на одного точки дитячого малюнка не збігаються з точками зразка.

Продовжують розвиватися навички узагальнення і міркування, але вони значною мірою ще обмежуються наочними ознаками ситуації.

Продовжує розвиватися уява, однак часто доводиться констатувати зниження розвитку уяви в цьому віці в порівнянні зі старшою групою. Це можна пояснити різними впливами, в тому числі і засобів масової інформації, що приводять до стереотипності дитячих образів.

Продовжує розвиватися увагу дошкільнят, воно стає довільним. У деяких видах діяльності час довільного зосередження досягає 30 хвилин.

Творчість

Образи з навколишнього середовища та літературних творів, що передаються дітьми в образотворчій діяльності, стають складніше. Малюнки набувають більш деталізований характер, збагачується їх колірна гамма. Більш явними стають відмінності між малюнками хлопчиків і дівчаток. Хлопчики охоче зображують техніку, космос, військові дії і т.п. Дівчатка зазвичай малюють жіночі образи: принцес, балерин, моделей і т.д. Часто зустрічаються і побутові сюжети: мама і донька, кімната і т.д. При правильному педагогічному підході у дітей формуються художньо-творчі здібності в образотворчої діяльності.

Зображення людини стає ще більш деталізованим і пропорційним. З"являються пальці на руках, очі, рот, ніс, брови, підборіддя. Одяг може бути прикрашена різними деталями.

Шановні батьки!

Пам’ятайте, що кожен віковий період має свої особливості розвитку. Враховуючи їх у вихованні ми зможемо допомогти дитині бути розумною та щасливою.

ДИТЯЧИЙ ГОРОСКОП

Дитина-Овен

Варто батьку або матері на секунду відволіктися, як маленький Овен з червоним від натуги лицем у всю силу своїх легенів вимагатиме уваги. Як це так, його не помічають? Хто тут головний?

Дитина-Тілець

Упертість, бажання наполягти на своєму виявляться у вашій дитині рано, швидше за все ще в пологовому будинку. Спробуйте надіти на нього сорочечку або кофтинку, якщо він цього не хоче. Він наполегливо притискуватиме ручки до тіла, і ви ніякими силами не зможете їх розігнути, щоб просунути в рукави.

Дитина-Близнюки

Якщо у вашому будинку з"явився Малюк-Близнюк, будьте готові до того, що наступні півтора-два десятиліття вам доведеться крутитися вдесятеро швидше, ніж раніше. Інакше ваша дитина, яку можна порівняти хіба що з кулькою ртуті, вислизне з ваших рук так, що ви і не помітите.

Дитина-Рак

Ні, ви тільки подумайте! Який сьогодні день дивний. А вчора все йшло якзавжди.Запам"ятайте сказане раз і назавжди, щоб потім не дивуватися: настрій вашого немовляти Рака мінятиметься частіше, ніж ви мінятимете йому пелюшки (у переносному розумінні, звичайно). У Дитини-Рака з дитинства проявляється дивовижна зорова, смакова, слухова і інша пам"ять. Ставши дорослим, вона розповість, чим її годували, які у неї були іграшки і які звуки вона чула в дитячій.Спостерігати за Дитиною-Раком надзвичайно забавно: за одну хвилину на її обличчі змінюються десятки виразів.

Дитина-Лев

Типове Левеня - веселе, щасливе, грайливе створіння. Правда, тільки в тих випадках, коли все робиться так, як він захоче. Спробуйте стати у нього на шляху і не дати йому бажане? він тут же підніме такий рев, що ви поспішите без зволікання виконати його вимогу. Діти-Леви ще в дитинстві стають ватажками та лідерами в іграх. Вони люблять підпорядковувати інших своїй волі, чому матері скромніших і замкнутіших дітей їх не люблять. У подібній поведінці в принципі немає нічого поганого, треба тільки вчасно порадити Левеням бути уважнішими і співчутливішими до інших дітей. Дітям-Левеням властиво природжене відчуття гордості, частенько рясно приправлене пихатістю. Вони з великою гідністю, як належне, приймають поклоніння, обожнювання і любов не тільки найближчих родичів, але і всіх оточуючих.

Дитина-Діва

Із самого народження юна Діва наслідуватиме звукам і копіюватиме оточуючих, причому дуже точно. У цьому виявиться так рідко згадуваний акторський талант Дів. Дитина-Діва швидка і кмітлива, і в той же час тиха і безшумна. Ці, здавалося б, несумісні, полярні якості і визначатимуть все її подальше життя.

Дитина-Терези

"Боже, який красень". Батьки Дитини-Терезів часто чують цю фразу. Діти-Терези дійсно настільки чарівні, що нагадують янголят із чудової дитячої книжки з картинками. Терези рідко кричать, весь час посміхаються і здаються всім задоволеними. Але ви відмітили у нього ямку на підборідді? Ось тут-то і заритий собака. У майбутньому вам ще належить дізнатися, яке насправді ваше янголятко.

Дитина - Скорпіон

Побачивши вперше свого новонародженого Скорпіона, батьки відчують законну гордість. Ще б, адже немовля куди більше, сильніше і міцніше за решту дітей. Але на те він і Скорпіон. Природа створила його бійцем, щоб він виходив переможців зі всіх життєвих баталій. Перш, ніж ви заберете немовляти з пологового будинку, купіть великий манеж з міцною сіткою. Міцність вашої покупки ви можете перевірити, забравшись усередину манежа прямо в магазині. На здивовані погляди продавщиці відповідайте гордим мовчанням і презирливим поглядом. Їй швидше за все невтямки, що манеж буде потрібно зовсім не немовляті, а вам самим, щоб, сховавшись за його надійною огорожею, ви могли спокійно випити чашку кави або дочитати газету без ризику, що ваш юний нащадок до вас дістанеться. Але це, звичайно, жарти, а якщо серйозно, маленького Скорпіона слід виховувати в строгості і суворій дисципліні.

Дитина-Стрілець

Навіть у Немовлят-Стрільців яскраво висловлено бажання постійно знаходитися на людях. Вони не виносять самоти. Варто залишити їх на хвилину - вони починають голосно плакати. Зате якщо поставити ліжечко в кімнату, де повно дорослих, люди розмовляють і сміються, дитина тут же спокійно засне і уві сні посміхатиметься. Стрільці до самої старості в глибині душі залишаються дітьми. Ніякі нагадування дівчинці або Хлопчикові-Стрільцеві поводитися благопристойно не матимуть успіху. Річ у тому, що в ці слова Стрільці вкладають зовсім інше поняття. У їх розумінні бути справжньою леді або джентльменом - означає бути у всім чесним, без тіні брехні і фальші.

Дитина-Козерог

На думку деяких людей, усі новонароджені немовлята своїми зморщеними личками і тілами нагадують старичків. Але якщо це твердження і справедливо, то лише стосовно Козерогів. У дитинстві вони схожі на маленьких старичків, зате в зрілі роки виглядають куди молодше за своїх однолітків. Навіть у Немовлят-Козерогів відчувається незвичайна зрілість і дорослість. Так, якщо ви починаєте з ним сюсюкати і нести всіляку дурню, як зазвичай розмовляють з малюками, він обдарує вас таким поглядом, що ви відчуєте себе безглуздо і тут же припините недоречний лепет.

Дитина-Водолій

...І, ніби то уві сні

Нечутно дівчинка йде
По казковій країні
І бачить безліч чудес
У підземній глибині...

Як випливає з народних англійських віршів Матінки Гуски, хлопчики зроблені "з равликів, черепашок і зелених жаб", а дівчатка "з цукерок і тістечок і ласощів всіляких". Але це твердження ніяк не відноситься до Немовлят-Водоліїв. І хлопчики і дівчатка Водолії зроблені з суміші урану, електрики і високочастотних хвиль, і вам доведеться все життя знаходити їх не поряд з собою, а в далекому майбутньому.

Практичного психолога

Толдіної Юлії Володимирівни

на 2018/2019 навчальний рік

Перерва - 13:00 - 13:30

Консультації: Понеділок 8:00 - 10:00

Четвер 14:30 - 16:30

Кабінет практичного психолога розташовано на першому поверсі у мед блоці.

Телефон довіри: 7642239

Психологічні особливості навчання дітей дошкільного віку

Щоб підготуватися до майбутньої суспільно корисної діяльності, щоб стати всебічно розвиненою людиною, дитина повинна багато чого навчитися.Навчання є необхідною умовою всебічного розвитку дитини.Дитина повинна за дуже короткий строк засвоїти такі знання і вміння, які вироблені людським суспільством у результаті трудового досвіду і наукових досліджень багатьох поколінь. У нашій країні, керуючись метою і завданнями виховання, дітей навчають на всіх ступенях розвитку: в сім"ї, в яслах, у дитячому садку, в школі, у вищих учбових закладах. Проте зміст і характер навчання на різних ступенях розвитку змінюються. Змінюється в першу чергу те, чого і як навчають дітей. На перших ступенях розвитку, в ранньому віці, навчання відбувається в повсякденному житті. Дитина знайомиться з навколишнім, спілкується з дорослими, діє з предметами домашнього вжитку й іграшками і в процесі цієї діяльності багато про що дізнається, багато чого навчається. Однак засвоєння нових знань не ставиться ще перед дитиною як особливе завдання. її ще не примушують займатися особливою навчальною діяльністю. У дошкільному віці характер навчання змінюється. Обсяг знань, які повинна засвоїти дитина на цьому ступені розвитку,значно розширюється порівняно з попереднім ступенем. Дитина повинна скласти собі початкові уявлення про ряд явищ природи й суспільного життя, навчитися зв"язно розповідати про відомі їй події, рахувати до десяти, малювати, ліпити, будувати, набути певних навичок поводження з предметами домашнього вжитку. Засвоїти ці знання і вміння в процесі повсякденного життя або гри виявляється в ряді випадків важко, і вихователь починає проводити з дітьми елементарні навчальні заняття, спираючись на властиву дошкільникам допитливість. Наприклад, вихователь пропонує дітям запам"ятати віршик, навчитися рахувати предмети, що знаходяться перед ними, навчитись вирізувати і склеювати з паперу будиночок. При цьому він показує і розповідає, як треба виконувати дане завдання. Такі заняття проводяться у дитячому садку систематично, за певною програмою. За умов сімейного виховання вони мають менш організований характер, проте й тут батьки дають дитині нові знання і виробляють у неї які-небудь корисні навички. Під впливом нових вимог вихователя і під його керівництвом у дитини-дошкільника поступово починає складатися інтерес до засвоєння нових знань, формується вміння навчатися. Цей процес формування навчальної діяльності відбувається не зразу, а проходить певний шлях розвитку. У дітей 2—3 років навчання ще нерозривно пов"язане з грою і практичним оперуванням предметами. Навіть у тих випадках, коли дітям дають навчальні завдання, вони часто перетворюють їх у гру. Засвоєння нових знань і вмінь ще не стало для дітей особливим завданням. Спочатку навчальні завдання цікавлять дитину не в їх самостійному значенні, а в зв"язку з якою-небудь іншою діяльністю — образотворчою, ігровою чи трудовою. Наприклад, дитина охоче займається лічбою, якщо вихователь надає арифметичній задачі ігрової форми, якщо лічба необхідна для того, щоб брати участь у захоплюючій грі. В подальшому у дітей поступово виникають зачатки навчальної діяльності.Організовані вихователем обов"язкові заняття, які мають навчальний характер, приводять до того, що в старшому дошкільному віці дитина починає прагнути до набування нових знань і вмінь, привчається підпорядковувати свою діяльність завданням вихователя, уважно стежити за його поясненнями, активно засвоювати знання, які він їй дає.

Розвиток дитячої допитливості, засвоєння елементарних знань і навичок, вироблення вміння наполегливо вчитися у дошкільному віці мають важливе значення для наступного розвитку дитини, для переходу її до шкільного навчання.

Адаптація дітей до умов ЗДО

Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.

Адаптація - це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») - процес привчання організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація - активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші - менш упевнені, більше спостерігають, деякі - виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина - недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку - 7-15 днів, молодшого дошкільного віку - 2-3 тижні, старшого дошкільного віку - 1 місяць виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

·Легкий - поведінка дитини нормалізується (протягом 10 - 15 днів) - фізіологічна, природна адаптація;

·Середній (протягом 15 - 30 днів) - дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

·Важкий (триває від 2 місяців і більше) - патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група - ті, для кого процесадаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група - малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група - діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей - прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки - зайвої поступливості) збоку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

·Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

·Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

·У перші дні - короткочасне перебування у групі - 1-2 години;

·Наблизити домашній режим до садкового;

·Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

·Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’їта дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

·Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

·Не залишати дитину на цілий день у групі;

·Гуляти на майданчику після відвідування садка;

·Давати із собою улюблені іграшки;

·Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

·Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

·Зустрічати дитину з посмішкою;

·Розповідати якомога більше позитивного про садок;

·Підтримувати самостійність дитини вдома.

ДЕСЯТЬ ЗАПРЕЩЕННЫХ И ДЕСЯТЬ ЖЕЛАТЕЛЬНЫХ ВЫРАЖЕНИЙ ДЛЯ

РОДИТЕЛЕЙ

ЗАПРЕЩЕННЫЕ ВЫРАЖЕНИЯ:

Самоуважение воспитывают в детстве

Понимать ребенка, себя и ситуацию

Внушению ребёнку с детства, что он должен быть "хорошим", таит в себе опасность, так как ребенок проникается сознанием: "Я чего-то стою, только если веду себя хорошо!" Если потом он совершает даже незначительные промахи, то может воспринимать себя как неудачника. В экстремальных случаях это может привести к очень горьким результатам, даже к самоубийству.

Если ребенок ведет себя хорошо, не думая о своем поведении, а просто потому, что не может поступать по-другому, вряд ли у него будут проблемы в будущем. Но если он ведет себя "примерно", чтобы заслужить одобрение и почувствовать себя комфортно, или понимает, что это выгодно, задумайтесь, правильно ли вы его ориентируете?

Жизнь достаточно сложна, чтобы люди всегда могли поступать идеально. У каждого есть право на ошибки, не сломает ли вашего ребенка столкновение с реальной жизнью? Что будет с ним, если он не сможет "быть на высоте" или окружающие будут казаться ему сплошь плохими людьми? Советы


ЛЕЧЕНИЕ ЛЮБОВЬЮ

Крепкое здоровье малышу обеспечат «витаминные» мамины эмоции

Как пополнить эмоциональный резервуар малыша?

Один из наиболее благоприятных моментов для этого время, когда малыш спит. Для целительной «подзарядки» маме достаточно притронуться к ручке или головке спящего малыша и произнести (сначала мысленно, а затем вслух) фразу за фразой, со всей силой материнского убеждения посылая крохе оздоровительные флюиды любви (эти флюиды можно разделить на 3 тематических блока).

1 блок. Витамин материнской любви

Я тебя очень сильно люблю.

Ты - самое дорогое и родное, что у меня есть.

Ты —моя родная частичка.

Я без тебя не могу жить.

Я и папа тебя очень сильно любым.

2 блок. Физическое здоровье (говоря, представляйте своего ребенка в идеале здоровым и крепким)

Ты сильный, здоровый. Красивый мальчик (девочка).

Ты хорошо кушаешь и поэтому быстро растешь и развиваешься. У тебя крепкие и здоровые сердечко, грудка, животик, ручки и ножки. У тебя нежная, гладкая и влажная кожа. Ты легко и красиво двигаешься. Ты здоровый, закаленный, редко и мало болеешь.

3 блок. Нервно-психическое здоровье ребенка

Ты спокойный мальчик (девочка).

У тебя хорошие, крепкие нервы.

Ты умный малыш и хорошо развиваешься.

Ты хорошо спишь, легко и быстро засыпаешь.

У тебя хорошее настроение,

И ты любишь улыбаться.

Ты видишь только хорошие, добрые сны.

Обратите внимание: вся эта «любовная» программа абсолютно позитивная, в ней нет никаких «не», вы просто пробуждаете в малыше желание быть счастливым, здоровым и закрепляете уверенность, что это возможно!



ПОЧИТАЙ МНЕ СКАЗКУ, МАМА, ИЛИ С КАКИМИ КНИГАМИ ЛУЧШЕ ДРУЖИТЬ ДОШКОЛЯТАМ

ЛЁГКОСТЬ И ПРОЧНОСТЬ

Хорошая книжка для маленьких имеет некоторые особенности.

Она лёгкая - у малыша должно хватать сил на то, чтобы в любой момент достать книгу с полки.

Прочность ей обеспечивает обычный или ламинированный картон.

Размер книжки небольшой ребёнок должен иметь возможность "играть" с ней самостоятельно.

В книге крупные, яркие картинки и немного мелких отвлекающих деталей. Печатный текст - только крупный, фразы - чёткие и лаконичные.

Если страница представляет собой яркую картинку, текст должен располагаться на светлом фоне.

Обратите внимание на наличие гигиенического сертификата (обычно указывается на последней странице или обложке) Ведь малыши часто пытаются грызть книгу.

ВСЕМУ СВОЁ ВРЕМЯ

Самым маленьким нужны книжки для рассматривания предметов, животных, растений и т.п. На странице 80 % площади должна занимать картинка. Подписи состоят максимум из двух-трех слов. Малыш пока не представляет, как обращаться с новой "игрушкой" - все может ограничиться облизыванием и бессмысленным перевертыванием страничек. Но если вы рассматриваете книжку вместе и при этом проговариваете текст, то скоро заметите, что кроха легко узнает знакомые предметы и даже пытается по-своему их называть.

ВЕСЁЛАЯ АЗБУКА

Примерно с года (а при желании и раньше) можно начать читать ребёнку стихи и коротенькие сказки. В этом возрасте знакомство с веселыми потешками хорошо сопровождать яркими характерными жестами. Примерно к двум годам, когда у ребёнка появляется интерес к буквам, - приобретите азбуку. Стоит помнить, что узнавание букв и чтение - вещи разные. Сейчас читаете вы, а ребенок активно слушает. Не стоит форсировать события.

Многим детям нравятся книжки-игрушки всевозможные пищалки, книжки в форме животных, насекомых и т.д. Они привлекательны для ребёнка, но не стоит ими увлекаться книги, прежде всего, предназначены для чтения - это малышу важно усвоить. Постепенно сводите количество книг- игрушек к минимуму.

Три года - возраст почемучек - оптимальное время для покупки детских иллюстрированных энциклопедий. Количество незнакомых слов в них не должно превышать 10-15 процентов, иначе книга может показаться ребенку скучной. Читая вместе с вами, малыш получает ответы на интересующие его вопросы и при этом учится работать с новой информацией.

РАСШИРЯЕМ КРУГОЗОР

Если у родителей есть большое желание, начинать читать ребёнку можно с самого рождения. Новорожденный не может понять смысла прочитанного, но прекрасно различает интонации, ритм и к тому же воспринимает эмоциональное состояние взрослого во время чтения. Так что если мама читает с удовольствием, а не по обязанности, то у ребенка уже на эмоциональном уровне начинает формироваться положительное отношение к занятию чтением.

Простейшие книжки можно делать самостоятельно, вместе с детьми вырезать, рисовать, сочинять простенькие тексты о жизни ребёнка. Это развивает творческие способности, позволяет малышу осознать, что все, о чем говорится в книгах, имеет отношение к реальной жизни и формирует бережное, глубоко личностное отношение к книге вообще.

Если у вас возникают сомнения по поводу содержания книги, уберите ее подальше. Больше доверяйте своей родительской интуиции.

Чем старше ребенок, тем многограннее становится круг его чтения. Задача родителей - постараться расширить детский кругозор, подбирая разнообразные книги. А чтобы малыш учился ориентироваться в мире печатного слова, отправляйтесь в книжный магазин вместе.


Есть ли у вашего ребёнка чувство

юмора?

Любит ли он смеяться?

Смеется ли он наедине с собой, когда рассматривает книгу, играет с игрушками, смотрит по телевизору что-то смешное и т.д.?

Понимает ли он анекдоты, смешные истории?

Как он реагирует на смешные иллюстрации, парадоксальные ситуации?

Какова его реакция на смешное в сказках, мультфильмах?

Есть ли у него элементы самоиронии?

Выводы и предложения.

Улыбка, смех - это показатель психического, физического здоровья. С ним легче преодолевать неприятности.

Чтобы воспитать чувство юмора, советуем в семье чаще шутить, улыбаться, подмечать смешное в окружающем мире, с юмором рассказывать о собственных промашках, различных неловких ситуациях и помогать ребенку улавливать забавное в своих поступках, всевозможных детских происшествиях.

Усім добре відомо, що книги мають великий виховний потенціал. Щоправда, це не єдине завдання дитячої літератури, є ще й освітні, розвивальні й розважальні напрямки. Але саме про виховання згадується насамперед, коли йдеться про літературу для найменших. І це природно: адже маленька дитина ще не має ані досвіду, ані знань про той світ, у якому живе.

Література робить процес знайомства дитини з навколишнім світом приємнішим, наочнішим, концентрованішим. Тільки потрібно пам’ятати, що виховання не повинне бути настирливим і перетворюватися на нудотне моралізування. Тобто хоча в гарній дитячій книзі обов’язково є дидактизм або моральний урок, що подається ненав’язливо, непомітно, через ситуації, у які потрапляє герой, але моралізування протипоказані дитячій книзі, як і будь-якому гарному творові. Пам’ятаєте слова Буратіно: «Повчайте краще ваших павучат»? Мораль у неприкритому вигляді можлива тільки в особливому жанрі літератури -- байці. Інакше художність твору починає руйнуватися.

Цікаво про виховання через образи і сатиричні ситуації розповідає сучасна українська дитяча письменниця Галина Малик. Вона показала це на прикладі однієї з традиційних «виховних» тем про шкоду паління. Звісно, можна написати й так:

«Жив-був Миколка Микитась. Він палив, від того захворів і помер. Отже, діти, ніколи не паліть!» Але це вже не буде називатися літературою.

Ось який сюжет вийшов у Г. Малик:

«Миколка Микитась навчився палити. Візьме сигарету в зуби, припалить і попихкує. А хлопці, хто не вміє, просять: «Навчи, навчи, Микито!» Це Миколку в класі Микитою дражнять. Якось стоїть Миколка і пахкає сигаретою за шкільним туалетом. Коли це бачить: сідає поруч «тарілка». А з неї двоє у скафандрах виходять -- і до нього йдуть. Самі зелені, на трьох ногах, а на лобі цифри блимають. Один каже: «Знайшли, нарешті!» А другий: «Ну, слава Богу, а то мене вже онук замучив: привези та привези йому Змія-Горинича». «Та я ж не Змій, я -- Микита!» -- Миколка йому.

А один у скафандрі розгорнув книжку, прочитав щось і каже: «Микита -- це котрий у кожах. Кожум’яка. А Змій-Горинич -- це у котрого дим із рота! Диви який, ще й обманює! Ану, поїхали з нами!» І довелося Миколці Микитасю працювати на зірці Альфа Центавра Змієм-Гориничем, аж поки в нього сигарети скінчилися».

Звісно, було б наївно сподіватися, що читання одного твору забезпечить захист від нікотинової залежності. Тут необхідний комплексний вплив: і відсутність негативного прикладу дорослих (і близьких, і на теле- і кіноекрані), і роз’яснювальна робота, і кількаразовий вплив художніх творів. До речі, повторне читання тексту, переказування, цитування допомагає краще усвідомити зміст твору.

Необхідно сказати, що в дитячій літературі моралізування завжди було достатньо. Часто саме це спричиняло відмови «дорослих» письменників працювати у цій галузі.

Починаючи з кінця ХVІІІ століття, у дитячій літературі переважають збірки повчальних оповідань, у яких «злочинне дитя» карається аж до летального кінця, а доброчесне нагороджується.

Пародією на повчальні оповідання для дітей є книга німецького лікаря-психіатра Генріха Гофмана (не плутати його з іншим Гофманом, Ернстом Теодором Амадеєм, автором «Лускунчика» та «Крихітки Цахес») «Der Struwwelpeter» («Нечупара-Петер»), яку він написав для свого сина. Книга вийшла 1844-го року і швидко набула популярності не тільки в Німеччині, але й в інших країнах. Уже за життя автора вона витримала чи не сотню видань, переведена десятками мов, уважається однією з найпопулярніших дитячих книжок в історії літератури, а імена героїв «Нечупара-Петера» стали загальними назвами.

Відомий книговидавець М. Вольфна початку ХХ століття видавав в Росії книгу Г. Гофмана під назвою «Стёпка-Растрёпка». А ось український варіант з’явився тільки нещодавно у видавництві «Грані-Т» в перекладі Андрія Содомори під назвою «Петер-Нечесаха»:

То не мара, не птаха --

То Петер-Нечесаха!

На руки глянь: мов кігті --

Предовжеленні нігті --

Вже їх рік не обтинав,

А волосся й не чесав.

Зустріне хто -- аж аха:

«Це Петер-Нечесаха!»

Віршовані оповідання Г. Гофмана, що зараз називають класикою дитячого чорного гумору, за своєю суттю є морально-залякувальними творами. Книга містить 9 віршів. В основі кожного тексту -- ігрова ситуація з негативним прикладом: нечупара Петер став виродком; злого Фредеріка вкусив собака; Павлинка, граючись кресалом, згоріла дотла; Людвик, Каспар і Вільгельм, які дражнили мавра, викупані чарівником у чорнилах; Конраду, який любив смоктати пальці, кравець відрізав їх; Каспар став «на ниточку схожий» і вмер від недоїдання; непосида Філіпп скинув на підлогу обід; Ганс, який «з неба очей не спускав», упав у воду; неслухняний Роберт полетів кудись під парасолькою.

Негативний приклад доведений у «Нечупарі-Петері» до абсурду. Наприклад, Павлинка, коли батьків не було вдома, почала гратися з кресалом:

Та ба! Вже щось горить на ній,

Вже вся в одежі вогняній:

Горить, від маківки до стіп,

Усе дитя -- вогненний сніп…

…Усе згоріло до кінця --

Вже ні волосся, ні лиця.

Лиш купка попелу мала,

Два черевички -- все дотла!..

Ну, як, дорогі батьки, вам такі приклади? Ви готові читати їх дитині? Ви вже обурюєтеся? Чому ж тоді ці твори стали такими популярними?

Читачеві, а особливо дитині, зрозуміло, що все не всерйоз, «не насправді». Це не страшно, тому що смішно. Олександр Бенуа, згадуючи своє дитяче захоплення «Стьопкою-Растрьопкою», пояснював його популярність так: «Жорстокого й страшного кожен -- і навіть дитина, яка дуже оберігається -- бачить достатньо навколо себе, але її захищає якась специфічно дитяча щиросердечна броня. Вона бачить усе інакше, тому це для неї майже прийнятне. Саме такий прийнятний жах властивий і історіям «Нечупари-Петера». Усе страшно, багато чого навіть жорстокого, але манера, з якою це піднесено, та дитячість, що була в авторові й чим насичені його рисунки,-- це робить страшне й жорстоке забавним, нітрохи не підриваючи переконливості».

Природно, що в Росії, де протягом сторіч твори для дитячого читання традиційно відрізнялися серйозністю і повчальністю, «Нечупару-Петера» більшість педагогів сприйняли дуже різко. У свій час подібним чином були сприйняті й «антипедагогічні» «Шкідливі поради» сучасного автора Г. Остера, перекладені українською мовою Олександром Ірванцем:

Як тебе батьки в неділю

Узяли, йдучи на пляж,

Забаганками своїми

Вихідного їм не псуй.

Хай їдять і засмагають,

Грають в карти й доміно.

Ти ж топися тихо й чемно

І спокійно йди на дно.

(Г.Остер «Шкідливі поради»)

Чи потрібні такі твори дітям?

На це запитання уже відповіла історія і діти, які радісно сприйняли «антивиховні» вірші. Такі твори найчастіше є реакцією на засилля повчального чтива. Так, у 90-х роках ХХ століття в дитячому фольклорі почали фіксувати велику кількість «садистських» віршів (найчастіше, це двовірші про маленького хлопчика (дівчинку), який знайшов кулемет, пістолет, вибухівку, і це призвело до смерті або героя, або оточуючих).

Звісно, в колі дитячого читання творів, подібних «Нечупарі-Петеру», не може бути дуже багато, як і будь-якої пародійної літератури, інакше це почне руйнувати сприйняття світу дитиною. Ми про це вже розповідали у попередній статті. Але й повністю вилучати їх з кола читання теж недоцільно. Це своєрідне тренування для дитячої психіки, як і страшні казки Шарля Перо й братів Грімм. Хоча в кожному разі рішення «варто-не варто читати» приймають самі батьки, ураховуючи, наскільки чуттєва дитина, які книги на неї більше впливають. Педагогіка (а будь-який справжній батько стає педагогом) -- це не тільки наука, але й мистецтво. Те, що прийнятне для одного, для іншого неможливо в жодному разі.

Які ще твори дитячої літератури можна використовувати для виховання своєї дитини, для того, щоб боротися з деякими недоліками?

Здебільшого, літературу ХХ століття. Вірші й казки.

Класичним прикладом твору про моральні правила поведінки є вірш В. Маяковського «Що таке добре і що таке погано». Пам’ятаєте ці рядки?

Крошка сын

к отцу пришел,

и спросила кроха:

Что такое

и что такое

секретов нет,-

слушайте, детишки,-

папы этого

в книжке…

Тут розглядається не один якийсь недолік, а різні питання виховання, причому на зіставленні: неохайність і охайність, захист слабких, акуратне ставлення до книг і навпаки.

Усенародна популярність вірша сприяла появі численних пародій і, як наслідок, скептичному ставленню молодих батьків до цього вірша, тоді як ця книга дуже гарна для маленьких дітей, які найбільше потребують чітких вказівок, орієнтирів.

У вірші Маяковського практично вся лексика доступна і зрозуміла (окрім «валянки», «калоші», «зубний порошок», «жовтенята»). Останнє слово можна пояснити словом «школярі», «діти», поки не пояснюючи нічого більше.

Якщо у вірші В. Маяковського діти постають в абстрактних образах, то сучасні автори найчастіше розглядають питання виховання на конкретних прикладах.

Как приучть ребенка к горшку

Каждый родитель рано или поздно сталкивается с проблемой, как приучить ребёнка ходить в туалет на горшок. Кто-то стремится разрешить этот вопрос как можно раньше (мотивы могут быть достаточно разными - дорогие памперсы, надоело стирать), а кто-то - оттягивает выполнение этого ответственного задания, в надежде, что вот ребёнок повзрослеет и тогда ему будет проще объяснить, как и почему надо ходить на горшок. Примечательно, что даже в литературе, посвящённой детскому воспитанию, относительно того, когда же наступает этот период «горшка», нет однозначных данных. Да, и как показывает сам опыт молодых родителей, можно тщетно пытаться приучить ребёнка ходить в туалет на горшок, но до тех пор, пока не пробьёт звездный час, малыш так и не поймёт, что хотят от него мама и папа, и зачем они заставляют его сидеть на горшке.Для того, чтобы найти ответ на этот вопрос, необходимо прежде узнать некоторые факты о детской физиологии. Так, к примеру, произвольное контролирование мочеиспускания и дефекации вырабатывается у детей с 6 месяца их жизни. Малыш, играючи, уже может то задерживать струю мочи, то завершать «своё мокрое дело» в памперс. Ну, а если добавить к этому, тот факт, что ребёнок к 7-8 месяцам уже достаточно устойчиво сидит, то можно сделать вывод, что 7-8 месяцев как раз и есть то время, когда можно начинать (обратите на это внимание - начинать) знакомиться с горшком. Другими словами, несколько раз в день вы можете садить ребёнка на горшок, рассказывать ему, что это за предмет, для чего он нужен, но требовать от ребёнка «меткого попадания в цель» на протяжение всего дня - пока что бесполезно. В 10-13 месяцев, когда ребёнок начинает проявлять больше самостоятельности, у вас может наступить период неприятия горшка. И малыш может наотрез отказаться от ваших предложений делать «писи-каки» на горшок. Но, не давите на него. Пройдёт месяц-другой и всё стабилизируется, и как правило, уже к 14 месяцам (если вы всё правильно делаете и у вашего ребёнка нет никаких проблем со здоровьем) ваше тесное знакомство с горшком увенчается успехом. Некоторые родители, сторонники позднего высаживания ребёнка на горшок, утверждают, что можно и нужно ждать до 2-х лет, когда ребёнок станет более взрослым, тогда с ним можно будет договориться, да и он сможет высказывать свои желания относительно туалета более вразумительно. С одной стороны это да, но всё-таки, как показывает опыт, легче научить годовалого ребёнка ходить на горшок, чем переучить! 2-х летнего малыша писать в штаны. Поэтому, давайте подведём итог - найдём ответ на вопрос когда. Начинать знакомство с горшком необходимо с 7-8 месяцев. Когда же ваш ребёнок станет уже достаточно сознательным и готовым для постоянного высаживания на горшок - дело всё-таки сугубо индивидуальное — одним для этого необходим месяц тренировок, а другие справляются за неделю…Теперь, когда мы знаем, когда необходимо приучать ребёнка к горшку, давайте ответим на вопрос, как это сделать правильно. Прежде всего, хочется отметить, что дети, выросшие в памперсах, сложнее привыкают к горшку, чем те, кто выросли в подгузниках и умеют строить «логическую связь» между тем, что они сходили в туалет и теперь у них мокрые штанишки. Детям в памперсах это сложнее понять, но не всё потеряно. Для начала, понаблюдайте за своим ребенком, как правило, перед тем, как сходить в туалет (даже в памперс) он или затихает, или проявляет беспокойство, а может даже и кряхтеть). После этого и следует мочеиспускание и дефекация. Теперь, постарайтесь «словить» ребёнка в нужный момент для того, чтобы в результате горшочек не был пустым. Покажите ребёнку горшок и обязательно похвалите его, рассказав ему, что так надо делать всегда. Теперь вам надо позаботиться о том, чтобы в поле видимости вашего малыша постоянно находился горшок. Периодически (после и перед сном, до и после еды) предлагайте малышу сесть на горшок. Вы также должны понимать, что для того, чтобы ребенок мог привыкнуть к горшку и сходить в туалет, он должен расслабиться - поэтому, стрессовые ситуации, крики, и посторонние люди в комнате - не самый лучший фон для того, чтобы малыш сидел на горшке.Что делать, родителям, если все их попытки научить ребёнка ходить на горшок терпят поражение? Главное - не кричать, постарайтесь спокойно объяснить ребенку, что в туалет надо ходить не в штанишки, а на горшок. Ни в коем случае не кричите и не наказывайте ребёнка. Метод «кнута» в данном случае приведёт только к вашему проигрышу - ребёнок замкнётся в себе, и свой страх будет ассоциировать с горшком. А, как можно принять то, чего ты боишься? Также, вы должны понимать, что иногда в жизни бывают ситуации, когда «аварию» можно и простить - это первое время, период адаптации к горшку, период болезни ребёнка или когда у него режутся зубки, период кризиса одного года, а также ситуации, когда ребёнок заигрался… Не будьте слишком строгими в таких обстоятельствах. Ваше понимание, ваша любовь и ваше терпение - всё это принесёт лучшие результаты, чем ваш крик и наказание малыша.Рекомендации родителям Рекомендации родителям Покупайте горшок удобный для малыша. Но, не забывайте о том, что он должен выглядеть привлекательно. Дети — есть дети и их всегда привлекает всё новое и яркое. На период привыкания и знакомства с горшком лучше убрать ковры с пола, а диваны и кровати застилать одноразовыми пеленками - так и повода малыша ругать за испорченный диван не будет, да и мебель будет целее, а в комнате не будет стоять специфический запах. Возможно, в первое время, даже когда ваш малыш научиться ходить на горшок на протяжение дня, на ночь ему всё равно понадобиться надевать подгузник. Но, совсем скоро, вы забудет и про такой «ночной памперс». Удачи вам, любви и терпения… Ни одна лужа на полу, и ни одни мокрые штаны не стоят слёз вашего ребёнка!

Особенностью практической психологии является ее ориентированность на работу с людьми. Практические психологи оказывают услуги практической психологической помощи, консультируют, проводят тренинги. Основные проблемы, на которые ориентируется практическая психология , ‒ это вопросы взаимодействия человека с окружающими, личностный рост, стремление к внутреннему равновесию. В основе этого направления психологии лежат методы и приемы прямого воздействия на человека и на его поведение.

Часто практическую психологию сравнивают с психотерапевтическими методиками, но это не одно и то же. Многие люди действительно обращаются к практическим психологам с запросами, решения которых требуют психотерапевтической работы. Но вся деятельность не сводится к одному этому аспекту.

Практическая психология включает в себя много сфер и направлений. Каждый раздел выполняет свои определенные функции. Сюда относятся психологическое образование и обучение, психодиагностика, психокоррекция, психология развития.

Особенности практической психологией как отрасли в психологической науке

Практическая психология ‒ это не то же самое, что популярная психология (житейская), хотя их часто путают. Основное отличие между этими понятиями состоит в том, что житейская психология ориентирована на широкий круг потребителей, нередко статьи из этой отрасли имеют развлекательный характер. Практическая психология обязательно базируется на научной основе и ориентируется на конкретные запросы. Как правило, книги по практической психологии предназначены для раскрытия конкретного вопроса или проблемы, и развлекательный элемент в них далеко не всегда присутствует. То есть такие книги нужно читать вдумчиво, осваивать их.

Но практическая психология ‒ это и не психология прикладная. Последняя работает исключительно в научных рамках, а практическая психология использует и научную базу, и определенные приемы и методы без научной основы. Прикладная психология фокусируется на профессиональной подаче материалов, она ориентирована на специалистов узкого профиля. Книги, материалы по практической психологии направлены на широкий круг читателей.

Практическая психология отличается от других направлений своим отношением к науке. Базируясь на научных данных, она допускает привлечение факторов, не имеющих отношения к точным наукам.

Важным рабочим материалом в этой сфере психологии является практический опыт, а его не всегда возможно подтвердить научными фактами.

Методы в практической психологии

Практическая психология ‒ это сфера, использующая методику тех отраслей, которые являются ее основой. К таким отраслям относятся консультирование, педагогика, психотерапия и другие.

Самыми популярными являются такие методы:

• подкрепление ‒ суть этого метода состоит в том, что на какое-то действие человека мгновенно дается позитивная или негативная реакция, определенное ответное воздействие;
• внушение;
• использования образца.

Но хотя практическая психология и использует методы, применяемые в других отраслях, но этот раздел науки наполняет эти инструменты новым смыслом, актуальным конкретно для практической психологии.

Таким образом, практическая психология ‒ это раздел науки психологии, основное задание которого ‒ использование знаний из этой области на практике. Это прикладная наука, дающая возможность постигать себя, корректировать свое поведение и в итоге изменять жизнь в позитивном ключе.